Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Такий висновок зроблено ВС КГС у справі №907/930/15 господарського суду Закарпатської області за позовом іноземного товариства про визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке знаходиться та зареєстроване в Україні.
Відповідно до ст.366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду господарських справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Отже, на господарські справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності. Основним питанням при розгляді справи з іноземним елементом є з`ясування судом питання про те, чи поширюється його територіальна компетенція на розгляд даної справи.
Вирішуючи питання підсудності справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог ч. 3, 366 ГПК України повинні керуватися як нормами ГПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
У ч. 5 ст. 4 ГПК України вказується, що угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.
За загальним правилом, неарбітрабельними є спори, які віднесені до виключної підсудності державних судів та не можуть бути передані на розгляд до арбітражу. Оцінюючи, чи є спір арбітрабельним, необхідно враховувати суб`єктний склад учасників спору та предмет спору.
Питання виключної територіальної підсудності справ урегульовано ст. 30 ГПК України, яка визначає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом. Одночасно Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність (ст. 75-77).
Згідно із положеннями п. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Пункт 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює право сторін передбачити своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, що передбачені ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право».
У п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.
За приписами п. 3 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності позови суб`єктів господарювання про право власності на нерухоме майно розглядаються виключно судом держави учасниці Співдружності Незалежних Держав, на території якої знаходиться майно. Зазначена в п. 3 компетенція судів не може бути змінена угодою сторін.
Таким чином, як національним законодавством, так і міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено, що позови суб`єктів господарювання про право власності на нерухоме майно розглядаються виключно судом тої держави, на території якої знаходиться майно.
Як установлено судами попередніх інстанцій, АТ «Sotra Holding AG» заявлено позовні вимоги про визнання за ним як правонаступником Компанії «SVT Sojuzvneshtrans Holding AG» права приватної спільної часткової власності (з часткою 60 %) на об`єкт нерухомого майна комплекс будівель і споруд (у т. ч. критий перевантажувальний автомобільно-залізничний термінал).
Матеріалами справи та договором від 19.12.2001 №152/01 про спільну інвестиційну діяльність підтверджується, що нерухоме майно, яке є предметом спільної інвестиційної діяльності знаходиться на території України та зареєстроване в Україні.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи положення ст. 30 ГПК України, ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» та п. 3 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, позов АТ «Sotra Holding AG» (іноземне товариство) про визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке знаходиться та зареєстроване в Україні, подається в порядку застосування правил виключної підсудності до господарського суду України і не може за згодою сторін передаватись на розгляд до міжнародного комерційного арбітражу, тобто є неарбітрабельним.
З повним текстом постанови ВС КГС від 17.03.2020 у справі №907/930/15 можна ознайомитися за посиланням http://reestr.court.gov.ua/Review/88360066
Відділ аналітичної роботи та узагальнення судової практики
_03_03.png)
