Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають...

Позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Такий висновок зроблено ВС КГС у справі №909/728/17, в якій Національний банк України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Предметом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо відшкодування Національному банку України сплаченого судового збору за рахунок ТОВ "Торгова мережа "Фаворит" як за майновий спір.

Згідно з частинами першою та другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статті 162 та 163 Господарського процесуального кодексу України містять положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною першою статті 575 Цивільного кодексу України врегульовано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Тобто наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Суди попередніх інстанцій встановили, що предметом позову у справі №909/728/17 є звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав існування непогашеної заборгованості ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", що утворилась за укладеним кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014.

З урахуванням висновку про застосування норм права, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17, положень статей 572, 575 Цивільного кодексу України та частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що спір у справі є майновим спором, колегія суддів вважає обґрунтованим розрахунок суми судового збору за подання до господарського суду позовної заяви за ставкою, встановленою Законом України "Про судовий збір" для позовних заяв майнового характеру.

З повним текстом постанови ВС КГС від 16.04.2019 можна ознайомитися за посиланням тут.

Відділ аналітичної роботи та узагальнення судової практики