ВС КГС підтримано позицію Західного АГС про те, що...

ВС КГС підтримано позицію Західного АГС про те, що укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є не правом, а обов`язком відповідача.

Такий висновок зроблено ВС КГС у справі №914/1002/18, в якій залишено без змін постанову Західного АГС від 14.01.2019 про визнання укладеним з 24.05.2018 Договору про спільне використання технологічних електричних мереж між Приватним акціонерним товариством "Львівобленерго" та Державним підприємством "Львівський державний завод "ЛОРТА".

Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Об`єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 25.05.2018 у справі № 61/341.

Споживач електричної енергії зобов`язаний у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією, укласти з останньою договір про спільне використання технологічних електричних мереж та у передбачених цими Правилами випадках договори про технічне забезпечення електропостачання споживача із суб`єктами господарювання та організаціями, електроустановки яких приєднані до цих технологічних електричних мереж (п.п. 20 п.10.2. Правил користування електричною енергією).

Господарськими судами встановлено та це не заперечувалось сторонами, що відповідач є власником технологічних електричних мереж, які використовуються позивачем для передачі електроенергії ряду субспоживачів, а відтак укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є не правом, а обов`язком відповідача.

Судова колегія звертає увагу, що договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору, який затверджується компетентним органом. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 904/2258/18, від 12.04.2018 у справі № 906/316/17 та від 11.12.2018 у справі № 921/375/17-г/14.

Судом з`ясовано, що запропонований позивачем проект договору відповідає умовам типового договору.

Крім того, виходячи із системного аналізу положень Правил користування електричною енергією та Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, обов`язок складення кошторису витрат, що є додатком до Договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відповідно до якого відшкодовуються фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж основному споживачу, покладено саме на власника мереж, що унеможливлює заповнення позивачем додатків до Договору "Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання ДП "ЛДЗ "ЛОРТА" та "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж".

Відсутність усіх необхідних даних для заповнення вказаних додатків до договору не скасовують обов`язку сторін укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який повинен відповідати типовому договору, затвердженому компетентним органом.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості скласти кошторис витрат та врегулювати решту умов Договору про спільне використання технологічних електричних мереж, зокрема додатків до вказаного договору, шляхом укладення між сторонами відповідних додаткових угод, оскільки предметом спору в даній справі було укладення договору відповідно до типового договору, як спосіб захисту майнового права позивача у передбаченому законодавством порядку. Водночас, сторони зобов`язані врегулювати усі істотні умови даного виду договору шляхом переговорів та укладення додаткових угод, а за відсутності згоди - в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 914/31/18 та від 12.04.2018 у справі № 906/316/17.

З повним текстом постанови ВС КГС від 07.05.2019 можна ознайомитися за посиланням тут.

Відділ аналітичної роботи та узагальнення судової практики