Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ВС КГС підтримано позицію Західного АГС про залишення без розгляду позову прокурора через відсутність у нього підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі районної ради та центральної районної лікарні.
Такий висновок зроблено ВС КГС у справі №909/63/18, в якій постановою Західного АГС від 13.12.2018 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2018 про задоволення позовних вимог та позов заступника керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі районної ради та центральної районної лікарні про розірвання договору оренди майна та стягнення заборгованості залишено без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.
Порушення, допущені однією з сторін договору оренди, не мають наслідком порушення інтересів держави. Стверджуючи про таке, прокурор безпідставно застосовує надмірно широке трактування поняття "інтереси держави".
При цьому, сам лише той факт, що стороною договору є орган місцевого самоврядування, не свідчить про автоматичну наявність інтересів держави щодо виконання цього договору.
З огляду на викладене, у наведеному випадку немає передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в особі районної ради; наявності правових підстав для представництва прокурор не підтвердив.
З повним текстом постанови ВС КГС від 03.04.2019 можна ознайомитися за посиланням тут.
Також, у справі №907/270/18 Господарського суду Закарпатської області касаційним судом зазначено, що дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності для звернення з даним позовом, тобто обставину, яка виключає розгляд заявленого прокурором позову по суті, суди помилково вдались до оцінки та спростування заявлених вимог по суті спору, що у свою чергу мало наслідком вчинення неправильної процесуальної дії у вигляді відмови в позові (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2019)
Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18.
Відділ аналітичної роботи та узагальнення судової практики