ВС КГС підтримано позицію Західного АГС про те, що арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати

Таку позицію викладено ВС КГС у справі №921/43/17-г/5, в якій залишено без змін постанову Західного АГС від 22.12.2020 про відмову у задоволенні скарги ПрАТ "Тернопільміськгаз" на дії приватного виконавця та зняття арешту з коштів, оскільки боржником не підтверджено факт звернення до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з коштів необхідних для виплати заробітної плати та його відмови зняти арешт з таких коштів, а отже і відсутність підстав для оскарження такої відмови.

Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Проте, боржником не підтверджено факт звернення до приватного виконавця з заявою про зняття арешту з коштів необхідних для виплати заробітної плати та його відмови зняти арешт з таких коштів, а отже і відсутність підстав для оскарження такої відмови. При цьому судом зауважено, що боржник у поданій скарзі не заявляв вимоги щодо скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника, яку винесено з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, наведені обставини свідчать, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження", положення статті 343 ГПК України щодо оскарження дій приватного виконавця з накладення арешту на рахунок боржника, а прийняте апеляційним судом рішення відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/361/19 у подібних правовідносинах.

З повним текстом постанови ВС КГС від 12.04.2021 у справі №921/43/17-г/5 можна ознайомитися за посиланням.

Відділ аналітичної роботи та узагальнення судової практики